Можливо, в кожної людини виникала ідея прожити життя так, щоб після себе залишити якийсь спогад. Може не кожен має такий намір, але в кожного була така думка – залишити якийсь слід після свого життя.
Зазвичай, після того як людина є на завершальному етапі свого життя, то вона пише заповіт. Зрештою, писати заповіт треба ще в молодих роках, бо ніколи не знаєш ні дня ні години, коли Господь покличе до себе. У заповіті, зазвичай, є інформація про те, що є якась власність за цей час, яку пізніше власник передає тому, кому сам захоче.
Зрештою, якщо ще ви не читали, то в музеї першого ректора о. Андрія Мацьонга є його заповіт, перекладений українською мовою – досить цікавий, дуже гарний стиль, в якому він написаний. Якщо хтось не читав, то запрошую.
Ми сьогодні і в першому Читанні, і в Євангелії бачимо, що це є в певному сенсі форма заповіту. Апостол Павло прощається зі своїми учнями, з пресвітерами Церкви і теж дає настанови, перестороги, вказує на свій приклад і на те, що він іде до Господа Бога.
Ісус Христос подібно говорить у Євангелії. 17 розділ називається «Архиєрейська молитва». Це найдовша молитва в Євангелії. Але не йдеться про те, щоб навчити нас цієї молитви, як Отче Наш, а радше показує в певному сенсі заповіт Ісуса Хриса, який залишає учням, але звертається до свого Отця.
Коли я читав архиєрейську молитву Ісуса, то мені постійно здавалось, що Ісус повторюється «Вони не від світу, але залишаються в світі, збережи їх від світу…». Дуже заплутано, як на перший погляд здавалося. Я думав, чому Ісус так повторюється, я не міг зловити цієї логічної думки, поки сьогодні не помедитував над цим Євангелієм і в мене виникло враження цікавої логіки.
Перше, з чого починає Ісус, – це молитва прославлення Отця і прохання про Його прославлення. Саме прославлення означає обожествлення. Ісус Христос просить про прославлення Його людської природи. А оскільки через свою людську природу він відкупив нашу природу, яка теж є людською, отже він просить про прославлення і обожествлення кожного з нас.
З чим повязано це прославлення? «Щоби Син прославив Тебе, так як Ти дав Йому владу над усяким тілом». Прославлення повязане з владою, яку має Ісус. У чому полягає Його влада? Щоб дати вічне життя усім тим, кого Ти мені дав. Прославлення веде до вічного життя.
Як отримати це вічне життя? Через пізнання. «Вічне життя є те, щоби знали Тебе – єдиного істинного Бога». Дуже глибоко. Я досить довго думав над цим, бо важко було зрозуміти.
Вічне життя полягає у пізнанні Бога. Чому? Бо пізнаючи Бога, входиш з ним в діалог, а одночасно у сопричастя. А оскільки входиш у сопричастя, то Бог як джерело вічного життя через сопричастя обдаровує тебе вічним життям. Неможливо ввійти в сопричастя без пізнання Бога – у забобонності, невігластві. І одночасно, якщо не входимо в сопричастя, неможливо отримати вічне життя.
Ці знання, які Ісус передає апостолам, він передає через Слово, яке проголошував. Далі Він говорить: «Вони зберегли це Слово». Він не говорить, щоб його «зрозуміли». Навряд чи. Але «зберегли» Слово, яке їм дає Ісус. І тут Він говорить що це слово не є моє, але Твоє, Отче. Це Слово Бога Отця.
Ми зараз перебуваємо в очікуванні Святого Духа. Святий Дух допомагає нам зрозуміти Слово, яке дає Ісус. Не тільки його зберігати, але розуміти. Через розуміння цього слова ми отримуємо пізнання Бога. Через пізнання Бога ми отримуємо сопричастя, бо коли я пізнаю більше Бога, я лину до нього, я хочу бути з ним. Через сопричастя ми отримуємо вічне життя.
Дорогі мої, ми в інституті теж отримуємо слово, отримуємо пізнання Господа Бога. І, звичайно, ми не завжди до нього ставимося як до вічного життя, раше ставимося з перспективи «як здати екзамен», і це нормально. Але просто пам’ятаймо, що ті знання, пізнання, яке ми отримуємо тут, – це не просто знання, щоб десь потім заробити копійчину на прожиття – не для цього ми є тут. А для того, щоб пізнавши краще Господа Бога, ми зійшли з Ним в глибше сопричастя.
Тому заохота глибшого пізнання повинна мати в нас глибший характер – не тільки для того, щоб здати гарно іспит і отримати гарну оцінку, ні. Щоб ці знання змінили тебе, твою віру, наставлення до Господа Бога, до себе самого, до ближнього, до життя, до всього. І щоб ця переміна відкрила тебе на близькість з Господом Богом. І таким чином відкрила тебе на вічне життя, яке Господь Бог тут і тепер тобі дає в Таїнстві Євхаристії.