Джироламо Фрескобальді (Girolamo Frescobaldi) – італійський композитор, музикант, педагог. Один з найбільш відомих композиторів органної музики пізнього Ренесансу та раннього Бароко. Його роботи були кульмінацією в розвитку органної музики XVII ст. і мали вплив на багатьох великих композиторів, в тому числі на Йоганна Якоба Фробергера, Йоганна Себастьяна Баха, Генрі Перселла та інших композиторів і музикантів аж до кінця XIX століття.
Фрескобальді народився у Феррарі в заможній родині. Його батько Філіп був органістом. Навчався у Луццаско Луццаскі, знаменитого органіста при дворі герцога Альфонса II д’Есте. Хоча клавірна музика Луццаскі сьогодні відносно невідома (велика частина була втрачена), джерела того періоду свідчать, що він був надзвичайно талановитим композитором та виконавцем, одним із небагатьох, хто міг писати музику для архе-чембало, сконструйованого Ніколою Вічентіно, та грати на ньому.
Фрескобальді був вундеркіндом і дуже швидко набув популярності. Уже в 14 років він став органістом в одному з релігійних братств. У той період Феррара було досить впливовим містом, тому його охоче відвідували відомі музичні діячі того часу, такі як Клаудіо Монтеверді, Джон Доуленд, Орландо Лассо, ді Клаудіо Мерула і, найголовніше, Джезуальдо Карло.
Згодом Джироламо вступив на службу до багатої і впливової аристократичної сім’ї Бентівогліо. Зі своїм покровителем Гвідо Бентівогліо, в 1604 р. Фрескобальді відправляється до Риму, де стає органістом і співаком у церковному братстві, а з 1607 р. – органістом в базиліці Санта-Марія-ін-Трастевере (Sanctae Mariae trans Tiberim). У 1607-1608 рр. він супроводжував Бентівогліо в його подорожі до Фландрії. Це дало йому можливість познайомитися з багатьма впливовими музикантами Брюсселя і Антверпена. В Антверпені в 1608 р. він опублікував свою першу збірку мадригалів для п’яти голосів, що символічно ознаменувало закінчення періоду його становлення та початок нового етапу творчості.
Під час закордонної поїздки він був обраний органістом собору Святого Петра в Римі і був відкликаний назад до Італії. Дорогою Фрескобальді зробив тривалу зупинку в Мілані і взяв участь у випуску «Музичної Антології», в яку також увійшли твори Луццаскі, Мерула і Джованні Габріелі. В жовтні 1608 р. він повернувся до Риму і приступив до виконання своїх обов’язків. Нову посаду, з невеликими перервами, він обіймав до самої смерті.
В період 1610-1613 рр. Фрескобальді почав працювати у кардинала П’єтро Альдобрандіні і залишив цю службу тільки після його смерті, в лютому 1621 р. У 1613 р. Фрескобальді одружився з Орсола дель Піно і в них народилося п’ятеро дітей. В 1614 р. йому запропонували посаду при дворі герцога Мантуї, Фердінандо I Гонзага, однак, по приїзді туди, він відчув холодний прийом, а тому вирішив повернутися до Риму. Весь цей час він продовжував публікувати свою музику: в 1615 р. вийшли два видання – «Книга токат» і збірник річеркарів та канцон.
На додаток до своїх обов’язків у базиліці та роботі у кардинала, Фрескобальді також займався викладацькою діяльністю, а іноді працював в інших церквах. Період 1615-1628 рр. був найпродуктивнішим у творчості Фрескобальді. Основними його роботами в цей час були інструментальні п’єси – токати, річеркари, капричіо, канцони тощо, згодом видані у кількох колекціях.
В 1628 р. Фрескобальді дозволили покинути Рим, а тому Джироламо переїхав у Флоренцію на службу до герцога Тоскани, Фердінандо II Медічі, і був найбільш високооплачуваним музикантом двору.
Композитор повернувся до Риму у квітні 1634 р., викликаний Папою Урбаном VIII. Він продовжив працювати в Соборі Святого Петра, а також став служити династії Барберіні, що було дуже почесно для будь-якого музиканта. В цей же час для цієї родини служив інший знаменитий композитор Йоганн Ієронім Капсбергер. У 1635 р. Фрескобальді опублікував одну з найважливіших і найвідоміших своїх праць – збірник літургійної органної музики «Музичні квіти» (Fiori Musicali).
«Музичні квіти» мали вплив на майбутніх композиторів ще принаймні два століття. Йоганн Себастьян Бах був одним з її шанувальників. Її частини були включені в знаменитий трактат «Gradus ad Parnassum» (1725 р.) Йоганна Йозефа Фукса, який використовувався і в дев’ятнадцятому столітті. У 1637 р. вийшло перевидання старих колекцій.
Більше Фрескобальді не опубліковував свої твори, хоча після його смерті його син Доменіко Фрескобальді випустив ще дві збірки творів свого батька. Джироламо Фрескобальді помер 1 березня 1643 р. в Римі після нетривалої хвороби і був похований у базиліці Санті-Апостолі (Basilica dei Santi Dodici Apostoli).
На нашому сайті ви можете ознайомитись із органними творами Джироламо Фрескобальді.
Сучасна оркестрова інтерпретація однієї з токат Джироламо Фрескобальді від творця саундтреку до фільму «Матриця» – Роба Дугана (Rob Dougan)