Історія створення єдиної в Україні Школи сакральної музики.
Дієцезіяльну Школу сакральної музики єпископ-ординарій Кам’янець-Подільської дієцезії Леон Дубравський заснував 1 травня 2021 року. Однак історія школи розпочалась ще 1997 року. Тоді це було лише музично-літургійна спеціалізація, а у 2016 році вона стала спеціалізацією сакральної музики.
Сама Школа сакральної музики довгий час була лише ідеєю ректора Інституту Богословських Наук о. Олега Жарука та о. Ярослава Росочинського (екскерівника спеціалізації сакральної музики). Вони вважали, що школа, у якій могли б навчатись як органісти, так і кантори й регенти, дуже потрібна тим, хто відповідає за музичний супровід під час Літургії у католицькій Церкві. І з часом ідею священників вдалося втілити у життя. Так постала єдина в Україні Школа сакральної музики, а її першою директоркою була призначена Ольга Корольова.
— Насправді в Україні існувала потреба з підвищенням рівня знань практикуючих органістів та молодих людей, які лише прагнули служити Церкві співом та грою на музичних інструментах. Адже від підготовки органіста залежить рівень рефлексії вірян під час Літургії. Тому мені було надважливо зробити Школу сакральної музики осередком професійного музичного вдосконалення та розвитку органістів, канторів і регентів, а найголовніше – поглибити їхню духовність та знання з літургіки, – розповідає для часопису «Immaculata» Ольга Корольова.
Першими учнями Школи сакральної музики стали студенти, які навчалися на спеціалізації сакральної музики. За словами Ольги Корольової, це були надзвичайно глибокі особистості: сестри-монахині та світські органісти.
— Я маю прекрасні спогадиз нашого навчання, спілкування та спільно проведеного часу. Надзвичайно радію, що попри зміни викладацького складу, пандемію та інші труднощі, що виникали в їх студентському житті, вони закінчили навчання, і за їхніми словами, навчались би ще, адже атмосфера школи, наших з’їздів, організацій Літургій та адорацій, їх надихали на творчість, – зазначає ексдиректорка школи Ольга Корольова і додає, що важливість Школи сакральної музики важко переоцінити.
Ми маємо надзвичайно потенційну молодь, яка прагне служити
Церкві своїми музичними талантами та, на жаль, не завжди є можливість знайти спеціалістів у цій справі. На мою думку, це обовʼязок школи – створити гідні умови для навчання майбутнього покоління органістів та забезпечити їх працевлаштування. Щоб, навчаючись, вони були впевнені у тому, що їх праця по-трібна.
— Мені ж випали непрості часи для керування школою. Спочатку
пандемія, потім війна. Тому усе, що вдалось зробити – поділитись своїми знаннями зі студентами, трішки вдосконалити процес навчання в інституті й змінити навчальну програму. Щиро кажучи, я й не ставила за мету показати свої здобутки, а лише організувати навчальний процес, який буде наближений до роботи подібних закладів у європейських країнах.
До слова, Ольга Корольова – хмельничанка, яка із музикою повʼязана ще з дитинства. Спершу вона за ініціативи батьків закінчила музичну школу, потім – Хмельницьке музичне училище ім. В. Заремби на відділі хорового диригування та Хмельницьку гуманітарно-пе-дагогічну академію, де здобула ступінь магістра вокального мис-тецтва. У 2012 році жінка стала артисткою-солісткою Хмельницького академічного муніципального камерного хору, де працює досі.
До католицької Церкви прийшла вже у свідомому віці, за що безмежно вдячна Богу. Певний період навіть диригувала хором у своїй парафії Христа-Царя Всесвіту, що у Хмельницькому. Там Ольга не лише познайомилася з людьми, які стали її друзями, але й здобула досвід, завдяки якому зрозуміла, як багато труднощів виникає в органістів.
— Як музиканту, мені важко прийняти той факт, що органісти в Україні змушені займатись самонавчанням. До того ж вони не мають навчальної літератури рідною мовою, – зазначає Ольга Корольова.
Тепер для неї сакральна музика – це можливість єднання з Богом,
а поза тим, щось невимовне, непомітне для ока та цінне для душі лю-дини. Пані Ольга зазначає, що музика певною мірою є способом спілкування з Творцем.
— Коли я співаю під час Святої Меси, то відчуваю відповідальність, але і водночас невимовну радість, що таким чином єднаюсь із Богом, упокорююсь і служу талантами, якими Він мене обдарував, – каже
Ольга Корольова.
З Ольгою Корольовою спілкувалась Маріанна Шкаврон, редакторка часопису.
Стаття із часопису Інституту №4