Сьогодні в Євангелії нам говорили про реальність, яку важко передати людськими словами. Є така наука – найважливіша наука, вища всіх наук, навіть вища ніж богослов’я. Це наука тих, які у своєму серці, у своїй душі мають живий особистий зв’язок з Христом. Тоді вони знають, що таке любов Бога не на словах, але реально, своєю душею. Вони знають, що це таке – бути одним з Отцем, Сином і зі Святим Духом. Вони пізнають це світло, цю любов і радість, які походять від Бога через Христа. І тому ті, які мають цей особистий живий зв’язок з Христом у своїй душі, вони живуть у світі, але як говориться в Євангелії – «не від світу». Вони не належать світу, але належать Христу, навіть якщо вони живуть у світі.
Я памятаю, коли я був молодий і шукав свій шлях у житті, один духівник мені порадив провести якийсь час в одному монастирі (це не був домініканський монастир), щоб просто подумати про Бога і пам’ятаю розмову з одним монахом, який жив уже 15 років у цьому монастирі.
Він мені сказав: «Уже 15 років я живу в цьому монастирі, я ще не святий, та між Ісусом і мною є зв’язок в моїй душі. І це ще надто мало».
Монах жив у цьому монастирі, щоб цей зв’язок ставав більшим, щоб він завоював всю його душу. Він сказав «це ще мало, але я знаю, що все в моєму житті – мої плани, мої надії можуть зруйнуватися, але я не можу впадати в відчай. Бо цей зв’язок з Христом – глибший, сильніший ніж все решта. І думаю, святий Дух дав мені це розуміння, що дійсно є така наука і варто все залишити, щоб більше пізнати живий особистий зв’язок душі з Христом.
Це властиво не тільки монахам, але це знак, що любов до Бога – не казка, це існує. Будь-яка людина в будь-якій ситуації може пізнати Христа. Я міг би розповідати такі спектакулярні випадки, коли великі грішники, люди, далекі від Бога навернулися до Бога, пізнали Його. Недавно я чув у Франції по радіо історію про одного бандита, Андре Льове, який призначив зустріч Воскреслому Христу. Ми недавно читали про Воскресіння Христа. Він так визначив свою зустріч з Христом: «Якщо ти воскрес, то прийди до мене». Він сам розповідає, що Ісус прийшов до нього. Він не тільки бачив його, але й Бог став присутнім у його серці. Він наповнив його великим світлом і в’язень все зрозумів, як він зневажав, образив цю любов. І цей бандит заплакав, як дитина.
Тепер він сам говорить, що коли проповідує, то закінчує свою проповідь словами апостола Томи: «Я повірив тому, що я бачу – блаженні ті, які повірили, не бачивши Ісуса Христа». Тому що побачити Христа – не головне. Це видіння буде з вами півгодини, годину. Але потім, через 6 місяців ми можемо сумніватися, чи це було насправді. Головне, щоб це видіння було в нашій душі. У Андре Льове живий особистий зв’язок з Христом залишився. Можна зустрітись з Христом, навіть якщо ми не бачимо його.
Учні, що йшли в Емаус, казали: «Коли Він говорив з нами, у нашій душі загорівся вогонь». Але не обовязково мати спектакулярний шлях навернення – є звичайний шлях звичайного християнина. Все це для того, щоб ми пізнали Христа. Доктрина, проповідь, Таїнства, молитва – все для того щоб ми мали живий зв’язок з Богом.
Я можу говорити про Бога годинами, але це будуть тільки слова. В реальному ми пізнаємо Христа у Сповіді. Це сам Ісус Христос. Священик – це тільки інструмент, але Ісус дає прощення гріхів. Найцінніша зустріч з Христом – це Євхаристія.
У Франції був такий святий – Жан-Марі В’яне з с. Арс, недалеко від Ліону. За містом був монастир і з усієї Франції до нього з’їжджалися на сповідь. І одного християнина, котрий туди приїхав, не могли знайти. Його знайшли лише в храмі, він сидів і дивився на табернакулум та Євхаристію і мовчав.
Святий підійшов до нього і запитав: «Що ви тут робите, чому сидите і так довго мовчите у храмі». Цей неграмотний християнин не міг виразити те, що він побачив. Він тільки показав на табернакулум і сказав на своєму діалекті: «Je la ville, elle ma ville» – «Я дивлюсь на нього і він дивиться на мене». Цей неграмотний християнин отримав цю науку, він пізнав головне у житті.