Вероніка Чорноус: “Не бійтеся ступити на шлях пізнання Бога!”

Вже другий академічний рік в Інституті Богословських Наук в Городку діє Студентська Рада, яка координує і збагачує життя студентів в цьому закладі. Це і наукове життя, і дозвілля студентів. Ми поспілкувалися з Головою Студентської Ради в академічному році 2019/2020 Веронікою Чорноус.

Вероніко, ти навчаєшся на ІІІ курсі педагогічно-катехитичної спеціалізації. Чому ти обрала саме цю спеціалізацію у галузі богослов’я?

Я з дитинства дуже любила ходити на катехизи і нерідко уявляла себе в ролі катехита. Часто мені доводиться працювати з дітьми, особливо в християнських таборах, тому ця спеціальність є дуже корисною в моїй діяльності і, оскільки я маю педагогічну освіту, близька мені.

Окрім навчання в Інституті ти одночасно навчаєшся в іншому навчальному закладі. Що це за університет і як тобі вдається поєднувати навчання на двох магістерських програмах?

Я навчаюся у Хмельницькому національному університеті. Проблем з навчанням у двох навчальних закладах не виникало. Я відпрошувалась на сесію в Городку, а потім наздоганяла навчання у Хмельницькому. Викладачі були відкриті на мою ситуацію, часто цікавилися, де я навчаюся, чому обрала такий напрямок навчання, деякі з них і підтримували мене.

Вероніко, на початку 2019/2020 академічного року тебе було обрано вдруге Головою Студентської Ради. Ти була здивована чи радше відчула ще більшу довіру від студентської спільноти?

Для мене це було, радше, проявом довіри студентів. Я вважаю, що це не стільки моя заслуга, скільки усіх членів Ради, бо без них мені самій не вдалося б зробити стільки запланованих заходів. Адже ми намагалися якнайкраще реалізовувати всі проекти та бути відкритими на ідеї студентської спільноти, чим і заслужили таку довіру.

Яким був для тебе перший рік служіння у новоствореній Студентській Раді?

Перший мій рік у Студентській Раді був досить насиченим; це праця в команді, тому потрібно було добре знати, хто що вміє найкраще, щоби скоординувати його на певну діяльність. Оскільки це нова структура в нашому Інституті, нам випала нагода розробити стратегію діяльності Ради, розподілити обов’язки між членами Ради, придумати яким чином втілити у життя ті всі ідеї, пропозиції, які надходили до нас від інших студентів. Цей процес становлення Студентської Ради був теж нелегкий, але спільними зусиллями та за підтримки отця-ректора, я думаю, нам вдалося добре розпочати й надалі продовжувати нашу діяльність.

Напевно другий рік служіння – це досвід і довіра від інших студентів. Однак, це була цілком інша команда. З ким ти у цьому році співпрацювала у Студентській Раді? Які були їхні завдання?

Цього року до складу Студентської Ради ввійшли: Ілона Дрозд, Леся Меньок, Олександр Паюк, Володимир Сеньків, Марина Слободян, Олександр Слободянюк. За духовність в Інституті відповідав Володимир Сеньків, за спорт – Саша Слободянюк, культурно-розважальна діяльність здійснювалася під керівництвом Марини Слободян, Лесі Меньок та Олександра Паюка, маркетингом займалася Ілона Дрозд і за наукову діяльність відповідала я.

Що вдалося реалізувати із запланованого у цьому році?

Нам вдалося організувати й провести круглий стіл на тему «Подружжя і сім’я у Церкві та суспільстві», де студенти п’ятого курсу готували доповідь. Дуже чудово в Інституті мати свої певні традиції, і однією з таких традицій стала Різдвяна зустріч, яку ми проводимо щорічно в період Різдвяних свят. Ця зустріч розпочинається урочистою Месою, яку очолює запрошений нами єпископ (зазвичай це єп. Леон Дубравський), після цього маємо спільну вечерю з викладачами та працівниками і разом співаємо колядки. Цього року за ініціативи та участі студентів нам вдалося поставити Різдвяну виставу, надіюся, що це теж увійде до наших традицій. У лютому ми ще встигли провести веселий вечір.

У ІІ семестрі в Інституті навчання призупинилося, адже пандемія коронавірусу не дозволила студентам приїхати на навчання. Які були заплановані на цей час події?

З нагоди Великого посту була запланована нічна адорація в березні, у квітні мали відбутися Ігри богословів (інтелектуальна гра для студентів), і в травні за традицією – спільний відпочинок студентів та викладачів на природі. Планували також спільний літній виїзд, однак карантин завадив реалізувати і цей план.

Можливо ці події будуть реалізовані наступною командою студентів?

Звичайно, ідеї та пропозиції хороші, тому не бачу причин їх не реалізувати, тим більше, що всі члени Ради мають можливість продовжити свою діяльність в наступному році.

На завершення академічного року, Студентська Рада започаткувала нову традицію – Студент року і Викладач року. Звідки взялася ідея і які критерії відбору?

Під час обговорення діяльності Ради на цей рік було представлено багато ідей, серед них – обрати Студента року та Викладача. Початково це мали бути певні номінації, але з огляду на карантин нам не вдалося зробити нагородження в такий спосіб, як планувалося, тому ми вирішили вибрати трьох студентів та двох викладачів у загальній номінації Студент та Викладач року. Звичайно, при виборі кандидатів ми керувалися певними критеріями, серед яких – успішність у навчанні, активність, відкритість та ін.

Напевно обрати кращого студента – це завдання не з легких, адже потрібно врахувати усі критерії відбору. Отож, хто цього року став Студентом року? Чому саме вони?

Після голосування та спільного обговорення честь носити почесне звання Студента року отримали Марина Слободян, с. Схоластика Гулівата та Тудор Ротару. Саме вони найбільше відзначилися своєю активністю та успішністю в Інституті, мають великий авторитет та довіру студентів.

Оцінити і обрати одного з кращих викладачів – це завдання теж з непростих. Хто був обраним Викладачем року і чому?

Викладачем року стали д-р Ірина Сашко та о. Петро Малий. Я думаю, що студенти їх дуже полюбили. Це люди завжди відкриті на інших, прості, веселі, які вміють зацікавити своїм предметом.

Завершився ще один академічний рік. Яким він був для тебе: важким чи легким?

Для мене цей рік був дуже насиченим і нелегким. У першому семестрі мені приходилось поєднувати ще й навчання в Польщі (програма обміну студентів Erasmus), а в другому – написання дипломної роботи. Але цей рік приніс багато досвіду, знання, разом із Радою навчальний процес ставав веселішим і цікавішим.

В інституті розпочалася вступна кампанія для майбутніх студентів. Чому абітурієнтам варто вступати саме до Інституту Богословських Наук в Городку?

Інститут Богословських Наук – це місце інтелектуального та духовного збагачення; це місце зустрічі з Богом, це місце розпізнання покликання. Наш навчальний процес є дуже цікавим, веселим та плідним. Отримані знання будуть корисними у багатьох сферах життя. Тому звертаюся до всіх абітурієнтів: не бійтеся вступити на це шлях пізнання Бога та його діяльності в нашому житті.

Інститут

Поділитися:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *