Слово ректора Інституту Богословських Наук Непорочної Діви Марії на XXIІІ Звичайну Неділю
Слава Ісусу Христу!
Вельмишановні брати-священики, монахи та монахині!
Дорогі брати і сестри!
Друга неділя вересня, яка цього року припадає на 10 вересня, згідно традиції, яка склалася у Кам’янець-Подільській дієцезії вже багато років, в усіх парафіях збираються пожертви на функціонування і розвиток Інституту Богословських Наук Непорочної Діви Марії в Городку.
У цей день, я хочу подякувати за усіляку підтримку і водночас хочу поділитися з вами думками, які виникають із Слова Божого, звернути увагу на важливість і значення ролі мирян у Церкві, а на завершення поділитися життям Інституту Богословських Наук.
«Якщо згрішить твій брат проти тебе, піди і докори йому» (Мт 18,15)
Сьогоднішня Літургія Слова скеровує наші роздуми до важливої теми нашого християнського життя – напоумлення, яке спонукає нас до навернення. Напевно кожного разу, коли мова йде саме про переміну нашого життя, ми дуже часто думаємо про таїнство Сповіді, Великий Піст або можливо навіть щоденний іспит совісті. Навернення людини – це процес усього життя, а ми як слабкі та грішні люди потребуємо Божого Милосердя. Саме у цьому сутність нашого життя – досвідчувати Бога, який багатий у своє милосердя, не виключаючи власних зусиль, які у співпраці з Божою благодаттю приносять багато гарних плодів християнського життя.
У сьогоднішньому Євангелії Ісус нагадує нам, що всі ми грішники. Ми продовжуємо грішити, ми продовжуємо падати. Тому нам потрібна Божа допомога за посередництвом іншої людини, нам потрібне напоумлення. У нашій щоденності із напоумленням ми зустрічаємося кожного дня – дружина напоумлює чоловіка, чоловік – дружину, свекруха – невістку, батьки – дітей, вчитель – учнів, роботодавець – працівників, священник – парафіян…
У молитві «Отче наш» ми взиваємо до Бога: «І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим» (Мт 6, 12). Ми просимо Бога простити нам, як і ми прощаємо іншим. І про це нагадує нам сьогоднішнє Євангеліє – прощати, напоумляти. Але що таке християнське напоумлення? Чи воно означає лише звернути увагу чи можливо воно несе глибшу і кориснішу мету?
Перше, що нам потрібно зрозуміти, це те, що напоумлення не означає засудження чи критику інших людей. Святе Письмо чітко говорить: «Не судіть, щоб і ви не були осуджені» (Мт 7, 1). Отже, напоумлення — це не вивищення над іншими, а радше любов у дії. Це прояв турботи про інших, про їхнє духовне зростання та благополуччя.
Коли ми докоряємо комусь, нашою метою має бути нагадування йому про Божі принципи та цінності. У сьогоднішньому Євангелії Ісус каже нам: «коли твій брат згрішить проти тебе, піди та докори йому наодинці. Якщо він послухає тебе, то придбаєш свого брата» (Мт 18, 15). Коли ми хочемо докоряти іншій людині, ми маємо розуміти, що наші наміри мають бути чистими й повними любові, а не зловмисними чи осудливими. А з іншого боку, я можу докоряти тоді, коли сам живу добрим християнським життям і намагаюся втілювати Боже Слово у свою щоденність.
Ми розуміємо, що докоряти буває важко, тому ми часто боїмося, що нас неправильно зрозуміють. Але ми повинні також пам’ятати, що головне – правда і любов. Звичайно, ми повинні підбирати правильні моменти і слова, щоб не образити інших, але в той же час ми не можемо уникнути докорів через власну вигоду.
У І читанні з книги пророка Єзикиїла ми почули про важливість докору та напоумлення. Це послання, яке показує, наскільки важливим є докір у нашому духовному житті. Це нелегке завдання, але необхідне. Треба напоумлювати в любові, з повагою до інших людей, беручи до уваги їхнє духовне зростання та спасіння. Варто пам’ятати, що ми також можемо потребувати напоумлення. Тож будьмо відкритими на цю благодать і будьмо смиренними, щоб прийняти слово нашого ближнього.
Сьогодні, роздумуючи над Божим Словом, варто поставити собі два запитання: чи можу я з любов’ю напоумлювати і звертати увагу моїм братам і сестрам? Чи я сам-сама готовий-готова прийняти братнє напоумлення?
Кожен з нас має свій особистий шлях до Бога. Часто ми є тими, які загубилися. Але загубилися по різному, в більшій чи меншій мірі. Тут є один важливий момент – це не ми шукаємо Бога, це саме Він через різні ситуації нашого життя дає нам зрозуміти, що ми його потребуємо. Він шукає нас, радіє з нами і проявляє своє милосердя навіть через наших братів та сестер, напоумлюючи нас.
У цьому складному часі війни, коли наша Батьківщина бореться за свою свободу та незалежність, захищаючи свою землю, ми також потребуємо напоумлення та навернення. Сьогодні багато українців усвідомлює наскільки важливо не лише покладатися на інших, зброю, але також важливо прагнути дозволити Богові діяти через нас. Кожна наша молитва, довіра до Бога, чесне і відповідальне громадське життя, допомога та підтримка інших мають нас спонукати жити згідно Божих заповідей. Нехай Господь сам осудить наших ворогів справедливо, а ми намагаймося віддати себе в руки Бога, який веде нас особисто і наш народ до спасіння та перемоги.
Церква і служіння мирян
У періоді історії, у якому ми живемо, досить складному, ми бачимо, яку важливу місію має Церква – нести послання про Христа і Його спасіння. Церква допомагає тим, які знаходяться у потребі їжі, житла та інших потреб, а також уприсутнює Христа серед тих, які страждають. Наші парафії стали важливим місцем як соціального служіння, так і духовної підтримки та пошуку Живого Бога. Варто відзначити велику відвагу як духовенства, так і багатьох мирян.
Церква у своєму навчанні неодноразово підкреслювала і надалі підтримує цю важливу співпрацю, яка виникає між духовенством та мирянами у служінні Церкві: «Миряни, як і всі Христові вірні, мають право щедро отримувати від священних пастирів допомогу з духовних благ Церкви, передовсім зі слова Божого і святих Таїнств, а тому нехай вони відкривають їм свої потреби й бажання з тією свободою й довірою, яка личить дітям Божим і братам у Христі. (…) Миряни, як і всі Христові вірні, нехай з готовністю у християнському послухові приймають те, що постановляють священні пастирі як представники Христа, як учителі й управителі Церкви; тим самим вірні наслідуватимуть приклад Христа» (Догматична конституція про Церкву Lumen Gentium, 37). Водночас Церква у своєму навчанні заохочує: «пастирі нехай визнають і підтримують гідність та відповідальність мирян у Церкві; нехай охоче користуються їхньою розважливою порадою, довіряють їм обов’язки у церковному служінні, залишають їм простір і свободу для дій, а також заохочують їх братися до праці з власного почину. Нехай пастирі з батьківською любов’ю у Христі пильно зважають на починання, пропозиції та побажання мирян» (Догматична конституція про Церкву Lumen Gentium, 37).
З цього близького спілкування між мирянами і пастирями треба сподіватися пребагато благ для Церкви, адже це зміцнює у мирян почуття власної відповідальності, плекає завзятість і легше залучає їхні сили до душпастирських справ. Тому ця синергія, яка виникає між душпастирями і вірними, допомагає кожному зокрема, відповідніше приймати рішення і в духовних, і в земних справах, для розвитку Церкви та її місії (Пор. Догматична конституція про Церкву Lumen Gentium, 37).
Сьогодні у наших парафіях, ми помічаємо важливу роль мирян у різних ділянках душпастирської праці: господарській, катехизації, праці з сім’ями, у різних рухах та спільнотах… Це велика допомога для священників, яка є неоціненою та важливою. Тому, дорогі брати і сестри, нехай ваше служіння винагородить Господь, який помічає наші щирі кроки у служінні Церкві, а водночас нам варто не забути, щоб насамперед бути свідками Живого Бога, який приходить до нас: «кожен мирянин має бути для світу свідком воскресіння й життя Господа Ісуса і знаком Бога живого. Миряни – всі разом і кожен зокрема відповідно до своїх можливостей – мають живити світ духовними плодами (пор. Гал. 5:22) і поширювати в ньому той дух, яким надихаються убогі, лагідні й миротворці, що їх Господь у Євангелії проголосив блаженними (пор. Мт. 5:3–9). Одне слово, “чим є душа в тілі, тим нехай будуть християни у світі» (Догматична конституція про Церкву Lumen Gentium, 38).
25 років служіння Інституту Богословських Наук для Бога, Церкви та Батьківщини
Одним із осередків нашої дієцезії, де навчаються і формуються миряни, які служать у наших парафіях, є Інститут Богословських Наук Непорочної Діви Марії в Городку.
Сьогодні, Інститут Богословських Наук – це навчальний заклад для формації мирян, які стають великою допомогою у служінні як в парафіях, так і у різних сферах поза Церквою. Вивчення богослов’я допомагає мирянам гідно і добре підготуватися до служіння у таких середовищах, де це служіння є необхідне і стає допомогою для священника і парафіяльної спільноти. Тому ми надалі готуємо катехитів та вчителів християнської етики (педагогічно-катехитична спеціалізація) сімейних консультантів (подружньо-сімейна спеціалізація), релігійних журналістів (спеціалізація суспільні комунікації), а також органістів, канторів та регентів церковних хорів (Дієцезіальна Школа сакральної музики). Варто згадати також підготовку військових капеланів, які навчаються у Школі капеланського служіння, яка діє на базі Інституту.
Наш навчальний заклад був заснований 30 липня 1997 року, ординарієм Кам’янець-Подільської дієцезії у 1991-2002 роках єпископом Яном Ольшанським і о. Андрієм Мацьонгом (1952-2007), священником Люблінської архидієцезії (Польща). В минулому році ми відсвяткували 25-річчя від його заснування і намагаємося оцінити пройдений шлях, щоб з Божою допомогою крокувати далі вперед.
Сьогодні, Інститут Богословських Наук – це богословський навчальний заклад, де навчається 70 студентів не тільки з нашої дієцезії, але з різних куточків України. Студенти, окрім навчання, яке є основою, намагаються також розвивати Інститут. Серед важливих ініціатив варто відзначити діяльність Студентської Ради та Асоціації випускників, видання власного часопису «Immaculata». Варто відзначити роботу над катехитичними матеріалами, які стають допомогою у катехизації різних вікових груп, починаючи від дошкільнят і закінчуючи дорослими. Цього року до Інституту планує вступити 14 нових студентів, щоб вивчати богослов’я за трьома вище згаданими спеціалізаціями. Очікуємо ще на вступ до Дієцезіальної Школи сакральної музики, тому радо запрошуємо усіх охочих. Приємно, що у грудні 2022 року під час випускних урочистостей ми вручили дипломи 8 випускникам, а у червні 2023 року, завдяки співпраці із Люблінським Католицьким Університету Йоана Павла ІІ – ще 3 випускників стали магістрами богослов’я. Серед них 4 монахині, а решта – миряни.
Сьогодні Інститут – це також важливе місце людської, інтелектуальної, духовної і душпастирської формації мирян. Тому так важливо, щоб нашими студентами ставали ті, хто дійсно хоче зростати у вірі, пізнавати Бога через науку, щоб потім добре служити для своєї сім’ї, парафії та Церкви. Тому дякую тим душпастирям, які бачать потребу у навчанні мирян в Інституті. Адже поглиблюючи свої знання саме через богослов’я, ми отримуємо в результаті добрих співпрацівників на Божій ниві. Тому Інститут Богословських Наук розвивається і надалі прагне розвиватися для добра мирян, дієцезії та Церкви в Україні.
Хочу на завершення подякувати кожному за Ваші пожертви, які Ви сьогодні зможете скласти на потреби Інституту Богословських Наук Непорочної Діви Марії в Городку. Дякую тим парафіям і добродіям, які постійно нас підтримують продуктами харчування або щомісячними пожертвами. Дякую також усім тим, хто молиться за наших студентів і викладачів. У першу суботу місяця, а також під час навчальної сесії, звершується Літургія в намірах наших жертводавців і добродіїв. Нехай Господь кожному з Вас щедро благословить і винагородить за усяке добро, яке ви зробили для розвитку нашої спільної справи, якою є Інститут Богословських Наук!
З вдячністю і молитвою,
о. Олег Жарук
Ректор Інституту Богословських Наук в Городку