«Хто погубить свою душу задля Мене і Євангелія, той спасе її» (Мк 8, 35)
Слово ректора Інституту Богословських Наук Непорочної Діви Марії на XXIV Звичайну Неділю
Слава Ісусу Христу!
Вельмишановні брати-священики, монахи та монахині!
Дорогі брати і сестри!
Друга неділя вересня, яка цього року припадає на 12 вересня, згідно традиції, яка склалася у Кам’янець-Подільській дієцезії вже декілька років, в усіх парафіях нашої Кам’янець-Подільської дієцезії, збираються пожертви на функціонування і розвиток Інституту Богословських Наук Непорочної Діви Марії в Городку.
У цей день, я хочу передусім подякувати за усіляку підтримку за останній рік, який для нашого навчального закладу був складним. Водночас хочу поділитися з вами думками, які виникають із Слова Божого, звернути увагу на важливість і значення ролі мирян у Церкві, а на завершення поділитися життям Інституту Богословських Наук.
«А ви ж за кого Мене вважаєте?» (Мк 8,29)
Напевно кожна людина у своєму житті ставить запитання не тільки про своє існування, але також і завдання, яке ставить їй життя. Людину завжди цікавить напрямок і шлях, наприкінці якого стає зрозумілою остаточна ціль. Відповіді на ці та подібні теми шукали багато філософів та богословів, вчених різних дисциплін та наук, звичайні люди. Однак ця відповідь ніколи не буде повною, якщо не віднестися до Бога, який і, зрештою, ставить все на свої місця і дає вичерпну відповідь на питання, які так турбують людину.
Сьогодні в Євангелії ми почули діалог Ісуса із його учнями. Цей діалог стає настільки важливим, що євангелист Марко його записує як важливу вказівку і для нас. Напевно учні розмовляли з Ісусом про багато справ. Напевно Ісус давав відповіді на багато їхніх запитань. Але приходить момент, коли Ісус ставить важливіші питання, які стосуються визнання Його як Месію і Божого Сина.
Перше запитання, яке ставить Ісус, стосується думки людей стосовно Його Особи: «За кого мене вважають люди?» (Мк 8, 27). Дуже легко учні змогли дати відповідь. Однак, наступне питання поставило їх у значно складнішу ситуацію: «А ви ж за кого Мене вважаєте?» (Мк 8, 29). Здавалося б, відповідь очевидна і дуже проста, однак і водночас складна не тільки для учнів, які перебували з Ісусом, але також і для нас сьогодні. Ісус для учнів був таємничим пророком і вчителем, і напевно вони шукали відповіді на питання: Хто ж Він такий? Ким Він є? Ісус немовби поступово відкриває правду про себе не лише як пророка, вчителя, чудотворця чи проповідника, але передусім як Спасителя, якому «треба буде багато постраждати, і відцураються від Нього старші, первосвященики та книжники; і вб’ють Його, але через три дні Він воскресне» (Мк 8, 31). Відповідь апостола Петра досить коротка, але і досить суттєва «Ти – Христос» (Мк 8, 29) тобто «Месія» або «Помазаник». Ці два поняття дають нам зрозуміти роль Ісуса, який досконало виконує місію, довірену Йому Богом Отцем. Цю місію спасіння людини Ісус виконав вповні, попри нерозуміння учнів та самого Петра: «Іди геть від Мене, сатано, бо не думаєш про те, що Боже, а про те, що людське!» (Мк 8, 33). Лише після Воскресіння учні зрозуміють сутність цих двох важливих запитань Ісуса.
«А ви ж за кого Мене вважаєте?» (Мк 8, 29) – це запитання Ісус ставить і нам сьогодні. Напевно ми вже багато разів чули цей фрагмент Євангелія, але саме сьогодні він знову нас спонукає поглянути на себе і зрозуміти: Ким для мене особисто є Бог? Ми легко можемо розповісти про людей, яких знаємо, їхні вподобання, смаки, спосіб життя і т. д. А чи зможемо так легко відповісти на запитання про самого Бога. Адже учень Ісуса Христа – це той, який будує стосунки з Ним і знає Його особисто. Неможливо лише словами ствердити, що я є християнином, а всередині свого серця мати пустку. Пустка породжує кризу віри, яка веде до відкинення Бога. Натомість той, хто визнає віру в Ісуса, починає наслідувати Розп’ятого. Саме цей шлях самозречення необхідний і цінний для людини. У ньому відкривається також сутність бути учнем Ісуса – бути близько Нього, Його пізнавати і йти за Ним. Тому для кожного з нас, які належимо до спільноти Христа, маємо знову і знову пригадувати собі своє покликання християнина, бути у тісних стосунках з Богом, відкривати свою місію і завдання у Церкві.
Церква і миряни
Церква – це живий організм, який черпає силу від Господа, який веде свій народ. У цьому живому організмі кожен виконує свою місію та покликання. Апостольство мирян випливає із християнського покликання і воно завжди було і буде притаманне Церкві. У Новому Завіті ми можемо знайти багато моментів, наскільки добровільною та плідною була діяльність мирян у ранній Церкві. Хоча би Апостол Павло у Посланні до Римлян (16, 1-6) згадує багатьох мирян, які допомагали йому у різних місіях та завданнях, або у конкретних спільнотах. Сьогодні ця дійсність присутності мирян у Церкві має спонукати проповідувати Євангеліє і поширювати його по всьому світі. Саме у співпраці із духовенством, миряни стають не перешкодою, а навпаки реальною допомогою у різних душпастирських ділянках праці у наших парафіях.
Декрет ІІ Ватиканського Собору «Апостолят мирян» вказує на два важливі аспекти апостольства віруючих: особисте свідчення життя і пошук нагоди для сповіщення Христа словом і особистою дією як невіруючим, щоб привести їх до віри, так і вірним, щоб наставити і зміцнити їх, спонукати до більш ревного християнського життя [§ 3]. Серед важливих областей діяльності мирян у Церкві варто згадати передусім наші парафіяльні спільноти, сім’ї, соціальне оточення. Християни-католики мають посвячуватись здоровому патріотизмові, вірно виконуючи всі громадянські обов’язки, даючи приклад своєму оточенню. Однак без підтримки духовенства і церковної влади діяльність мирян зводиться на манівці. Тому сьогодні так важлива співпраця єпископів, духовенства і мирян для ще більшої і плідної праці проголошення Євангелія.
Миряни дають чудову нагоду не тільки для Вселенської, але і для локальної Церкви, створюючи багато апостольських ініціатив, серед яких варто згадати різні церковні рухи та спільноти. Звичайно, миряни можуть виконувати різні ініціативи апостольства особисто чи організовано, але усі вони покликані спочатку до особистого апостольства прикладом, словом і вчинками.
Однак діяльність мирян у Церкві потребує підготовки і особливого навчання до апостольської діяльності. Мирянин повинен мати підготовку згідно з особистими здібностями та обставинами життя кожного. Крім моральних і доктринальних основ, треба також навчати мирянина до співпраці і діалогу з іншими, як християнами, так і нехристиянами. Така освіта повинна розпочинатись уже змалку в родині і пізніше продовжуватись ціле життя. Окрім того, різні ділянки апостоляту вимагають також відповідного богословського приготування і навчання. Для проповідування Євангелія миряни повинні бути особливо підготованими у різних богословських дисциплінах. Такими важливим осередками вивчення богослов’я стають університети, академії або інститути, засновані Церквою. Саме у них миряни мають можливість не тільки інтелектуально пізнати Бога, але формувати себе як зрілих християнин, які готові активно служити ближньому, своїй парафіяльній спільноті, Церкві.
Діяльність Інституту Богословських Наук сьогодні
Важливим місцем в нашій дієцезії, де навчаються і формуються миряни, є Інститут Богословських Наук Непорочної Діви Марії в Городку. Цей навчальний заклад був заснований 30 липня 1997 року, ординарієм Кам’янець-Подільської дієцезії у 1991-2002 роках єпископом Яном Ольшанським і о. Андрієм Мацьонгом (1952-2007), священником Люблінської архидієцезії (Польща). Фундаментом для заснування спочатку Боголовсько-Катехетичного Інституту, а згодом Інститут Релігійних Наук, стали катехитичні курси для мирян, які почали проводитися від січня 1992 року у будинку Вищої Духовної Семінарії в Городку. Завдяки співпраці з Латеранським Університетом (1998), Інститут набув статус навчального закладу європейського зразка. Цей навчальний заклад дозволив мирянам вивчати богослов’я, обираючи одну з чотирьох спеціалізацій: педагогічно-катехитичну, подружньо-сімейну, музично-літургійну і суспільні комунікації.
Сьогодні, Інститут Богословських Наук – це навчальний заклад для формації мирян, які стають великою допомогою у служінні не тільки в парафіях, товариствах, спільнотах і групах, але також у різних сферах поза Церквою. Студенти вивчають богослов’я за трьома спеціалізаціями, зокрема: 1/ педагогічно-катехитична спеціалізація готує катехитів та вчителів християнської етики; 2/ подружньо-сімейна спеціалізація готує кваліфікованих сімейних консультантів для праці з дітьми, молоддю, батьками, вчителями, з питань природного планування сім’ї, подружнього та сімейного життя; 3/ спеціалізація суспільні комунікації готує професійних журналістів-християн, які працюють як в світських, так і в християнських засобах масової інформації.
1 травня 2021 року, четверта спеціалізація, а це спеціалізація Сакральної музики, була переформатована у Дієцезіальну Школу Сакральної Музики. Це сталося на прохання о. Олега Жарука, ректора Інституту і о. Ярослава Росочинського, керівника спеціалізації. Школа заснована із благословення єпископа Леона Дубравського, а її директоркою призначено пані Ольгу Корольову, яка разом із іншими викладачами розвиватиме її діяльність. Дієцезіальна Школа Сакральної Музики при Інституті Богословських Наук стає важливим місцем, де ми будемо готувати дипломованих органістів і спеціалістів сакральної музики та хороведення. Студенти вивчатимуть дисципліни сакральної музики, хоровий спів та літургійні дисципліни. Крім того заплановано багато практичних занять, на яких студенти опанують методику гри на органі – основному інструменті церковної сакральної музики. Також у програмі будуть заняття з одно- і багатоголосого хорового співу. Окрім того, Школа планує організовувати формаційні зустрічі для органістів із нашої дієцезії. Випускники Дієцезіальної Школи Сакральної Музики зможуть забезпечити музичний супровід під час Святої Літургії, організувати парафіяльні хори. Тому запрошуємо кандидатів до нашої школи вже 20 вересня 2021 року на вступний іспит і першу навчальну сесію.
Цього року, 19 червня, була створена Асоціація Випускників Інституту Богословських Наук. Ми дуже радіємо, що наші випускники служать як катехити в парафіях, працюють як вчителі християнської етики у школах, консультують у сімейних центрах і фондах, виконують служіння як органісти і керівники парафіяльних хорів, а також працюють у релігійних і світських засобах масової інформації.
Сьогодні, Інститут Богословських Наук – це богословський навчальний заклад, де навчається 90 студентів. Студенти створили Студентську Раду, почали видавати часопис «Immaculata», брати активну участь у різних конференціях поза Інститутом і долучатися до життя Церкви. Цього року до Інституту вступило 14 нових студентів, щоб вивчати богослов’я за трьома вище згаданими спеціалізаціями, очікуємо ще на вступ до Дієцезіальної Школи Сакральної Музики. Приємно, що у червні 4 студентів стали магістрами богослов’я. Інститут має тісну співпрацю із Люблінським Католицьким Університетом (Польща), адже у 2012 році був підписаний освітній договір про співпрацю між навчальними закладами, який дає можливість отримувати диплом зі ступенем магістра богослов’я не тільки нашого навчального закладу, але і Люблінського Католицького Університету.
Сьогодні Інститут – це також місце людської, інтелектуальної, духовної і душпастирської формації мирян. Спільне перебування у спільноті християн, вивчення різних дисциплін, духовний розвиток через молитву, участь у Літургії, реколекціях, а також застосування свої знань і вмінь у душпастирській практиці під час навчання, дають можливість цілісно та інтегрально сформувати себе як зрілого християнина. Інститут Богословських Наук розвивається і надалі прагне розвиватися для добра мирян, дієцезії та Церкви в Україні.
Хочу на завершення подякувати кожному за Ваші пожертви, які Ви сьогодні зможете скласти для потреб Інституту Богословських Наук Непорочної Діви Марії в Городку. Дякую тим парафіям і добродіям, які постійно нас підтримують продуктами харчування або щомісячними пожертвами. Дякую також усім тим, які моляться за наших студентів і викладачів. У першу суботу місяця, а також під час навчальної сесії, звершується Літургія в намірах наших жертводавців і добродіїв. Нехай Господь кожному з Вас щедро благословить і винагородить за усіляке добро, яке ви зробили для нас!
З вдячністю і молитвою,
о. Олег Жарук
Ректор Інституту Богословських Наук в Городку
*Слово ректора потрібно прочитати у ХXIV Звичайну Неділю, тобто 12 вересня 2021 року.
За згодою єп. Леона Дубравського, ординарія Кам’янець-Подільської дієцезії, даний лист варто прочитати одразу після Євангелія замість проповіді.
Фото в заголовку: CREDO