Слово ректора Інституту Богословських Наук Непорочної Діви Марії на XXIV Звичайну Неділю

«БО КОЛИ МИ ЖИВЕМО, ДЛЯ ГОСПОДА ЖИВЕМО» (Рим 14,7)

Слово ректора Інституту Богословських Наук Непорочної Діви Марії на XXIV Звичайну Неділю

Слава Ісусу Христу!

Вельмишановні брати-священики, монахи та монахині!

Дорогі брати і сестри!

Цього року, у XXIV Звичайну Неділю тобто у другу неділю вересня (13 вересня 2020 року) згідно традиції, яка склалася у Кам’янець-Подільській дієцезії вже багато років в усіх парафіях збираються пожертви для розвитку і функціонування Інституту Богословських Наук Непорочної Діви Марії в Городку.

У цей день, я хочу поділитися з Вами думками, які виникають із Слова Божого, яке дає нам Церква саме на цю неділю, показати значення ролі мирян у Церкві, а на завершення поділитися життям Інституту Богословських Наук у сьогоднішній час.

«Ніхто бо з нас не живе для себе самого»

У сьогоднішньому другому читанні автор у Посланні до Римлян пише наступні слова: «Ніхто бо з нас не живе для себе самого і ніхто не вмирає для самого себе: бо коли ми живемо, для Господа живемо; і коли ми вмираємо, для Господа вмираємо. Отож, чи ми живемо, чи вмираємо, ми Господні» (Рим 14, 7-8). 

Життя людини, до якого покликав нас сам Господь, має свою мету: осягнути спасіння. Саме тому цей великий дар – наше життя – ми маємо прожити так, щоб належати до Господа, а коли прийде момент нашої зустрічі з Ним, ми могли з радістю, а не зі страхом, зустрітися з Ним – Джерелом і Сенсом Нашого Життя.

Сьогодні життя ставить перед нами багато викликів і завдань, які так часто наповненні тривогою про наше особисте майбутнє і наших рідних. Особливо тепер, коли увесь світ переживає пандемію коронавірусу. Однак серед усіх наших тривог важливим залишається не втратити своє людське обличчя – наші відносини з нашими ближніми. Хоча по-різному це трапляється в житті, однак ми не маємо забувати, що ставати досконалими маємо постійно, адже сам Господь нас запрошує: «Тож будьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий» (Мт 5, 48). У наших відносинах із ближніми не завжди все виходить, особливо якщо це стосується пробачити зло, вчинене нашими ближніми. Можливо ми потребуємо пробачення або хтось потребує, щоб ми його пробачили. Добре це розумів апостол Петро, який з тривогою запитує Ісуса: «Господи! Коли мій брат згрішить супроти мене, скільки разів маю Йому простити?» (Мт 18, 21). Якщо Бог пробачає, то чому я не можу? Наш життєвий досвід показує, що не завжди легко пробачити тій людині, яка зробила нам кривду або робить її постійно. Часто ми носимо роками наші кривди. І тут народжується питання: як пробачити тій людині, яку бачиш щодня і не можеш її сприйняти? Відповідь стає очевидною тоді, коли людина усвідомлює, що важливі не емоції, але бажання пробачити. Думаю, що у таких моментах нам варто пригадувати момент страждання Христа на хресті, де Він показав нам не тільки як пробачати, але більше – любити іншу людину попри її гріх.

Ісус у молитві «Отче наш», яку кожен з нас молиться щоденно, пригадує нам про пробачення: «…і прости нам провини наші як і ми прощаємо винуватцям нашим». Пробачення – це любов, яку я отримав від Бога і яка спонукає мене як християнина діяти, йти вперед. Це любов, яка дає можливість вийти поза межі наших гріхів і робити великі речі. Саме образ такої любові не зрозумів чоловік із притчі, яку Ісус розповів для своїх слухачів: «Слуго лукавий! Я простив тобі ввесь борг той, бо ти мене благав. Чи не слід було й тобі змилосердитись над твоїм товаришем, як я був змилосердився над тобою?» (Мт 18, 32-33). Дійсно, та людина, яка розуміє справжню Божу любов і досвідчила її у своєму житті, здатна пробачати і жити вповні Божою благодаттю. Думаю, що у цьому контексті нам варто пригадувати головну заповідь любові: «Люби Господа, Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю: це найбільша й найперша заповідь. А друга подібна до неї: Люби ближнього твого, як себе самого» (Мт 22, 37-39). Саме це наше головне правило, яким маємо керуватися у християнському житті.

Миряни у житті Церкви

Другий Ватиканський Собор, який відбувся у 1962-1965 роках звернув особливу увагу на роль та значення мирян у житті Церкви. Навчання Собору окреслює ким є миряни у Церкві у такому контексті: «Під іменем мирян слід розуміти всіх, хто вірує у Христа, – окрім членів священних санів та чернечого стану (…) – тобто християн, які, включені в Тіло Христове через хрещення, становлять Народ Божий і, маючи свою частку у Христовому священичому, пророчому і царському служінні, згідно з нею здійснюють місію всього християнського народу в Церкві та світі» (Lumen Gentium 31).

Тому дуже цінним є усвідомлення того, що духовенство і миряни разом творять спільноту Церкви та разом її будують. Ми можемо це побачити на різних рівнях співпраці: у парафіях, у спільнотах, у дієцезіях, у країнах, у цілій Церкві. Ця взаємна підтримка і співпраця має одну важливу ціль – стати співвідповідальними за проголошення Євангелія, пошуків нових душпастирських рішень, щоб не втратити актуальність і рішучість християнського свідчення, а також підтримати нові ініціативи, які дають можливість знову народити надію у серцях тих, хто її втратив. У цьому контексті варто зауважити неоціненну працю багатьох мирян у справі катехизації чи християнського виховання. Прикладом для нас можуть стати багато парафій нашої дієцезії, де окрім священників і монахинь, справою катехизації займаються саме миряни. Варто згадати неоціненну роль різних мирянських спільнот та рухів, які допомагають на щодень формувати духовне життя. Серед них варто відзначити Розарієві Кола, Лицарі Колумба, спільноти захисту життя, Легіон Марії, Рух Світло-Життя чи Домашня Церква та багато інших. 

Важливими залишаються ті групи, які спонукали мирян до контакту з текстом Святого Письма, виникнення біблійних гуртків при парафіях, практика молитовного читання Святого Письма Lectio Divina, а також попит на богословську освіту. Тому так важливо, щоб миряни вивчали богослов’я, яке допоможе більш ґрунтовніше і глибше розуміти Бога і служити в Церкві.

Інститут Богословських Наук сьогодні

Інститут Богословських Наук Непорочної Діви Марії в Городку є саме тим важливим місцем, де, вивчаючи богослов’я формуються миряни. Заснування Інституту єпископом Яном Ольшанським, ординарієм Кам’янець-Подільської дієцезії у 1991-2002 роках, у співпраці з о. Андрієм Мацьонгом (1952-2007), священником Люблінської архидієцезії (Польща), сьогодні показує нам пророче бачення ролі мирян як співпрацівників священників і богопосвячених осіб у Церкві в Україні.

Починаючи з 1992 року єпископ Ян Ольшанський вирішив організувати катехитичні курси для мирян, чоловіків і жінок, з різних парафій Камянець-Подільської дієцезії, яка на той сягала аж на південь України, охоплюючи Крим і Одесу. Згодом у 1997 році, у приміщенні колишнього монастиря Сестер Милосердя (шариток) у м. Городку, який був переданий у власність дієцезії, було засновано Інститут Релігійних Наук, який згодом змінив назву на Інститут Богословських Наук. Цей навчальний заклад дозволив мирянам вивчати богослов’я, обираючи одну з чотирьох спеціалізацій: педагогічно-катехитичну, подружньо-сімейну, музично-літургійну і суспільні комунікації. Спецілізації виникли із практичного душпастирського досвіду, адже єпископ Ян, як і о. Андрій, розуміли, що у парафіях необхідні катехити, сімейні консультанти, органісти і журналісти. Протягом 10 років (1999-2009) Інститут був філією Латеранського Університету в Римі. Великою втратою для студентів та дієцезії стала трагічна смерть о. Андрія Мацьонга у 2007 році. Після цієї події справу, яка була розпочата на початку 1990-х років продовжують вже місцеві священики Кам’янець-Подільської дієцезії.

Сьогодні, Інститут Богословських Наук – це навчальний заклад для формації мирян, які стають великою допомогою у служінні в парафіях, товариствах, спільнотах і групах. Наші випускники служать як катехити в парафіях, працюють як вчителі християнської етики, консультують у центрах і фондах, які працюють із дітьми, молоддю та сім’ями, виконують служіння як органісти і керівники парафіяльних хорів, а також працюють у релігійних і світських засобах масової інформації. Наш навчальний заклад має свої традиції і надалі хоче формувати зрілих християн, які у майбутньому виконуватимуть свою місію проголошення Євангелія в сучасному світі у тих середовищах у яких їх поставить Бог.

Сьогодні, Інститут Богословських Наук – це богословський навчальний заклад, де навчається 85 студентів. Цього року до Інституту вступило 15 нових студентів і 3 вільних слухачів, а у червні 5 студентів стали магістрами богослов’я. Інститут має тісну співпрацю із Люблінським Католицьким Університетом (Польща), адже у 2012 році був підписаний освітній договір про співпрацю між навчальними закладами. Завдяки цьому випускники Інституту отримують диплом зі ступенем магістра богослов’я не тільки нашого навчального закладу, але і Люблінського Католицького Університету. 

Ми надалі продовжуємо розвивати чотири спеціалізації у галузі богослов’я. 

Завдяки педагогічно-катехитичній спеціалізації Інститут готує  дипломованих катехитів та вчителів християнської етики, завданням яких є виховання у вірі та християнській моралі різних вікових груп: дітей, молоді, дорослих, людей похилого віку, неповносправних. 

Завдяки подружньо-сімейній спеціалізації Інститут готує кваліфікованих інструкторів, для праці з дітьми, молоддю, батьками, вчителями з питань природного планування сім’ї, подружнього та сімейного життя. Інструктори, або сімейні консультанти, зможуть представити науку про подружжя, сім’ю та виховання більш широкому колу людей на основі християнського католицького вчення та використання надбань психології, педагогіки і соціології. Інструктори в парафіях допомагають у підготовці парам, що готуються до таїнства Подружжя. Навчають  і пропагують здоровий спосіб сімейного життя, родинні цінності, засади правильного виховання дітей і молоді. Інститут займається підготовкою кадрів для праці в парафіях, консультаційних центрах при релігійних та державних установах.

Завдяки спеціалізації суспільні комунікації Інститут готує професійних журналістів-християн, які працюють як в світських, так і в християнських засобах масової інформації.

Завдяки спеціалізації сакральної музики Інститут готує дипломованих  органістів та спеціалістів сакральної музики та хороведення. Студенти на цій спеціалізації вивчають дисципліни сакральної музики, хоровий спів та літургійні дисципліни. Крім того є багато практичних занять, на яких студенти опановують методику гри на органі – основному інструменті церковної сакральної музики. Також є багато занять з одно- і багатоголосого хорового співу. Випускники цієї спеціальності забезпечують музичний супровід під час Святої Літургії, організовують церковні хори.

Сьогодні Інститут – це місце не лише інтелектуальної, але й духовної формації. Адже під час 5-річного навчання студенти не тільки здобувають знання, але духовно зростають завдяки спільній молитві, участі у Святій Літургії, особистому розвитку духовного життя, участі у реколекціях. Студенти вже під час навчання проходять практики, набуваючи досвід майбутнього служіння. Отож, Інститут розвивається і прагне розвиватися для добра мирян, дієцезії та Церкви в Україні. Тому запрошуємо вже у наступному академічному році вивчати богослов’я згідно вибраної спеціалізації до нашого Інституту.

Хочу на завершення подякувати кожному за Ваші пожертви, які Ви сьогодні зможете скласти для потреб Інституту Богословських Наук. Дякую тим парафіям і добродіям, які постійно нас підтримують продуктами харчування або щомісячними пожертвами. Дякую також усім тим, які моляться за наших студентів і викладачів. У першу суботу місяця, а також під час навчальної сесії звершується Літургія в намірах наших жертводавців і добродіїв. Нехай Господь кожному з Вас щедро благословить і веде Вас у кожній життєвій ситуації.

З вдячністю і молитвою,

о. Олег Жарук

Ректор Інституту Богословських Наук в Городку

Поділитися:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *