Студенти переглянули драму Мела Гібсона «З міркувань совісті»

“Любіть один одного так, як я полюбив вас” – такою є заповідь Ісуса для Його учнів. Кожен з нас виконує її так, як може: в залежності від свого покликання, життєвих обов’язків та конкретної ситуації, в якій опинився. Добре знаємо, як маємо чинити, щоб виконати заповідь любові до свого ближнього: голодного нагодувати, спраглого напоїти…і все це для того, щоб бути милосердним, як наш Отець Небесний милосердний.

Та як бути християнину, котрий опинився на війні? У самому епіцентрі бойових дій?  Християнину, котрий прагне виконати свій громадянський обов’язок – захистити те, що є для нього найдорожче: Батьківщину, наречену, батьків…Але совість підказує йому, що насилля – це не шлях до перемоги. 

«З міркувань совісті» розповідає історію Дезмонда Досса, першого солдата в американській історії, який відмовився брати в руки зброю і який був нагороджений Почесною медаллю Конгресу. Армійський медик, не боячись снарядів, гранат і снайперських куль, евакуював поранених із тилу ворога під час Другої світової війни. Йому приписують порятунок життя щонайменше 75 осіб.

“Чого Ти хочеш від мене?” – звертається до Господа головний герой фільму Дезмонд Досс, і відразу чує відповідь: у благанні про допомогу поранених солдат. Зберегти кожне людське життя, яке зустріне на своєму шляху – таким є рішення на перший погляд слабкого Дезмонда. “Боягуз Досс” голіруч зробив те, що було не під силу більшості відважних воїнів зі зброєю в руках і власним прикладом довів, що мужність – не в тому, щоб відбирати життя, а щоб його рятувати, сила – не у зброї, а у любові і готовності до самопожертви.

”Більшість хлопців не вірять у те, у що віриш Ти, але вони вірять у силу Твоєї віри.” У цьому зверненні командира найкраще видно, що рядовий Досс переміг у боротьбі за віру і засвідчив, що любов до Бога неможлива без любові до ближнього.

с. Схоластика Гулівата

Поділитися:

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *