Вікторія Семенова прочитала в інституті відкриту лекцію “Правові сенси Літургії”

Цього місяця сесія розпочалася з відкритої лекції Вікторії Семенової на тему: “Правові сенси Літургії”.

Кожна людська спільнота створює свою систему знаків, якою позначає, описує, фіксує та переказує свої відносини з Абсолютом. У античній Греції такою системою було драматургічне дійство, описане Аристотелем у трактаті “Поетика”. Давні римляни своє сприйняття сакрального втілили у правовій системі.

Авторка лекції висунула тезу про те, що окремі елементи цих систем не просто вплинули на зовнішню будову та структуру богослужіння, але й стали інтегральною частиною сучасної візантійської та латинської літургії, яка позначає християнське розуміння відносин із Богом.

Що це за елементи? Це знаки християнської літургійної системи – жести і слова. Досі теологічний підхід залишається провідним у прочитанні цих знаків. Авторка натомість висловила впевненість, що теологічний підхід суттєво збагатиться через застосування драматургічного аналізу та юридичного підходу до прочитання літургійних знаків.

Зокрема, Вікторія Семенова навела конкретні приклади слів та жестів і їхнє значення у римській юриспруденції. Це, на думку авторки, дає змогу поглянути на літургію з іншого ракурсу, поглибити пізнання її сенсів, які за своєю суттю є глибоко юридичними, по-новому оцінити статуси учасників літургійного дійства і усвідомити їхнє значення.

Цікавим прикладом, який навела пані Вікторія, став жест покладання рук під час таїнства священства. Адже у Стародавньому Римі існувало право квіритів (Ius Quiritium), в якому покладання рук означало привласнення чогось або усиновлення. Саме це і стало основою у Таїнстві рукоположення — єпископ через цей жест показує, що чоловік, на якого він покладає свої руки, стає його сином. Також під час цього таїнства, пресвітер набуває нового статусу, а цей правовий статус несе за собою зобов’язання. Зобов’язання священника — служіння. Тому їх і називають слугами слуг Божих.

Не менш важливим та цікавим було те, що ми як християни віримо, що Христос — це persona, на цій підставі, вступаємо з Ним у правовідносини persona-persona. Якими мають бути ці відносини Господь показав нам у словах, які чуємо під час кожної Євхаристії: “…і, склавши Тобі подяку, благословив, розламав і дав своїм учням, кажучи…”. Цими словами Христос показує, що за кожен дар потрібно бути вдячним.

Досконалим прикладом цієї вдячності є Діва Марія “gratia plena”. Яка була вдячною цілісно, сама в собі. Вона вповні виконала договір з юридичної точки зору. Цікаво зазначити, що “дар” отримав юридичну підтримку, коли даруючий міг подати в суд за невдячність людини, яка отримала цей дарунок.

На завершення пані Вікторія додала: “Якщо Христос виступає як кредитор (Він дає сам себе у дарі), то має право подати на нас до суду за нашу невдячність”.

Біографічна довідка

Вікторія Семенова – юристка, викладачка, інтерв’юерка. Досліджує universum і взаємозв’язки у ньому, цікавиться римським правом, теологією, філологією, метафізикою, літургікою. Викладає канонічне право в Інституті святого Томи Аквінського та польську мову в університеті ім. М. П. Драгоманова.

Фото та текст – Катерина Лучко

Поділитися:

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *